prose

in the land of Jotunheim, there is only cold.

окрім ординарних всесвітів, всесвітів зі специфічними законами та всесвітів, правила яких змінюються за графіком, існують реальності розмиті, незрозумілі для жодного мешканця будь-якого іншого всесвіту, виміру чи реальності; реальності, що нагадують не світ, а рідину, яка омиває якийсь світ.

у всесвіті, де замість порожнечі проміжками між світами керують широкі стрічки пластичної, навіть пластилінової фактури, що креслять барвисті шляхи, схожі на сходи без сходинок, у тому всесвіті є світ - не окремий чи відокремлений, не екстремальний чи екстравагантний, бо у тому всесвіті кожен самостійний світ мав свою унікальну форму, свій хід,...

якщо зупинитися і подивитися вперед уважніше, продираючись поглядом крізь крихітні частинки простору, сірі молекули перетворяться на зелені й почнуть малювати собою нечіткі пелюстки, обрамлені листям, що шурхотить майже візуально, ледве-ледве порушуючи спокій кольорів, що створюють собою інші, більш вишукані кольори.

- житель 1, відділ зв'язку та організації (не багато слоїв одягу)

з обережними кроками, що теоретично синхронізуються з кроками інших; руками, що тепер вже рухаються під час пересування, а не просто безнадійно висять; із кращим вмінням малювати усмішку на обличчі, істота майже схожа на людину.

планета №1, що попередньо до катастрофічного поєднання двох галактик існувала лише для виробництва усіх видів речей.

натовпи, пересуваючись містом, переливаючись один в одний, переслідуючи один одного, дихають ритмічними патернами, несинхронними, нерівними, нелогічними – але від цього не естетично-авангардними, не схожими на поліфонічні проведення – нудними.

до вистави завжди треба готуватися хоча б за тиждень, краще - за два тижні; особливо музикантам, яких наймають разово, лише на одну роль, навіть якщо вона не така й велика, а матеріал зовсім не складний.

істоті подобалося дивитися на сонце.