сарабанда

26/11/2022

до вистави завжди треба готуватися хоча б за тиждень, краще - за два тижні; особливо музикантам, яких наймають разово, лише на одну роль, навіть якщо вона не така й велика, а матеріал зовсім не складний.

обов'язково треба повторювати кожен твір чи звук, який необхідно зробити, синхронізуючи це з репліками власними чи репліками партнерів, враховуючи, що десь доведеться грати тихше, а десь музику будуть переривати крики.

одна справа, коли музична репліка це чотири ноти підряд, зіграні staccato, інша - коли це Йоганн Себаст'ян Бах. ще іншіше, коли це якась сарабанда - її staccato не виконаєш.

але до Баха ще треба дожити, адже перед ним повинні прозвучати українська мелодія, якийсь легкий пасаж, щось циганське та оті чотири репліки по чотири ноти. така собі повна різноманітна музична палітра.

сарабанда надзвичайно трагічна і тиха, навіть якщо ламати перші акорди з динамічним акцентом forte. найскладніше у барочній музиці - не використовувати vibratoна довгих нотах, бо це вже стало звичним, натуральним, очікуваним. і, звичайно, грати чисто.

напевно, то було звичайне проведення двох голосів у зітхальній манері, коли почулося щось дуже знайоме: звук, від якого органи завмирають, призупиняючи свою роботу, навіть якщо мозок звук цей ще не впізнає. а після звуку хвиля, від якої трохи хлипотять і хитаються вікна.

навпроти вікна розташоване велике дзеркало, а перед дзеркалом - скрипаль, що слідкує за власним відображенням під час гри, адже це допомагає регулювати положення правої руки зі смичком стосовно грифу і колодки скрипки.

звичайно ж, треба одразу обернутися - передбачувана реакція, хоча не найрозумніша, бо якщо вікно розіб'ється, усі уламки полетять прямо в обличчя і найстрашніше - в інструмент.

не можна отак переривати Баха.

сволота така.

треба продовжувати займатися, це очевидно. пальці лівої руки самостійно сформували наступний акорд, а права вже з'єднала ламаним рухом три струни. нічого страшного, це лише один вибух. може, це розмінування десь поруч. все одно бігти нікуди - ані бомбосховища, ані підвалу в будинку чи поруч немає.

поєднання ля малої октави та соль першої октави було трохи фальшивим, але ці парні ноти грати надзвичайно легко. далі трель, а потім гамоподібний підйом до акорду соль-мінору з сі бемолем у ролі верхньої ноти.

саме цей твір виконується у контексті «смерті» персонажу казки всередині вже існуючої казки. саму сарабанду треба грати повільно, адже це, власне, похоронний танець, але тут, у виставі, треба трохи пришвидшитися, щоб не було надто великої прірви між репліками.

бам.

це теж не страшно, теж розмінування. напевно. але все ж таки відволікає від заняття. хоча до кінця сарабанди все одно залишилося три акорда. три руха смичка - і все, done, можна переходити до наступного твору.

але на всяк випадок треба грати швидше, просто щоб не стояти отак перед склом посеред кімнати.

тіло автоматично розвертається до дзеркала, адже саме так проходили всі заняття скрипкою протягом... якщо не п'ятнадцяти, то точно тринадцяти-чотирнадцяти років. це вже звичка - слідкувати за положенням рук, навіть якщо це не так ефективно.

ля-я ре... ре- фа сі-бемоль ля-я ре... мі до-дієз ре мі- ля сі-бемоль ре мі ре фа-а...

бам.

трясця вашій матері.

бам.

оціпініння триває секунду чи дві, потім обірвана музика продовжує звучати, хоча якусь невпевненість в руках вже чутно.

наступний твір це... чотири ноти, що повинні звучати як «добрий вечір» в людській мові, тобто на репетицію цього речення піде три секунди. далі акомпанемент для пісні, який можна імпровізувати. наступна йде колискова, фінал якої будить одного з персонажів.

це теж просто - грати треба лагідно, але не дуже тихо, бо це буде єдиним джерелом звуків протягом хвилини. треба заповнити простір глядацької зали повністю.

бам. бам. бам.

господи.

на цей раз пауза тривала довше, а дихати було складніше. немає нічого гіршого за відчуття, що стало знайомим для мільйонів людей, відчуття льодяного жаху, від якого організм відмовляється працювати, а свідомість малює найстрашніші картини, викликаючи ще більше страху.

швидко, одне речення з менуету, фрагмент з поліфонічного твору композитора, який жив в той же час, що й Бах, і початок другої частини сонати «покинута Дидона».

відрепетирувати усе це - і все, кінець, можна пакувати інструмент і молитися, щоб струни не спустилися від холоду.

а, ще акомпанемент до останньої пісні.

бам.

гаразд, акомпанемент це не так важливо.

Create your website for free! This website was made with Webnode. Create your own for free today! Get started