будь-яке почуття потрібно аналізувати та сприймати з наукової точки зору. звичайно, під наукою маються на увазі не дослідження в лабораторіях, численні досліди або тривалі спостереження за піддослідними, а рефлексія.
піддавати сумніву кожен існуючий в ненадійній реальності тендітний, усипаний дрібними візерунками об'єкт - практика продуктивна, так як вона перебудовує саму себе, крутить в пальцях куби і прямокутники з характеристиками трикутників, які потім звертаються до вакууму, уникаючи взаємодії з кінчиками раніше згаданих пальців, нібито самодостатньо і...
суб'єктивний простір із структурою з квадратів, що складаються з менших квадратів і ще менших квадратів, плаский до неможливості, що нагадує систематично, раціонально розсереджені тонкі-тонкі пута лози (виноградної або драконячої, значення ніякого не має), які, у свою чергу, мають дивовижну властивість існувати у вигляді десятків крихітних змій або...
у точці перетину просторів усі автоматичні налаштування людських свідомостей збиваються, перемішуючись між собою і забуваючи навіть про вихідні позиції, що гарантують хоч якийсь фундамент, основу будови особистостей, якщо такі є, - у мить цей світ, збільшуючи свою насиченість, втрачає всі фарби, що в хаотичному припадку створили один-єдиний колір,...
«дзвеніли ледь помітні в практично абсолютній тиші, але пронизливі трелі, ніби прозорі, примарні, подібні до крихкого кришталю, гострі, нагострені настільки, що могли розрізати відчутною тканину простору, що, здавалося, спочатку опиралася, але через на атоми, розривалася грубими, неприродно обрізаними, подібними до контурів гірських вершин,...
всюди зухвало різнокольорові, повністю індивідуальні, але зовсім небагато розмиті, і тому стаючі чи не одним цілим - отже ті, що наразилися на надзвичайну небезпеку перестати вважатися особливими серед сотень або десятків (тут уже залежить від носія) таких же творів, - плями спогадів, що так смикаються з тканини простору в матерію часу зі швидкістю...
незабаром світило моє розчиниться в бездонній темряві - і я розчинюся в безкінечному розчаруванні разом з ним.
простір навкого закладу, що надає стражденним прекрасний напій під назвою «кава», мав славу вкрай умиротворюючим буттям. навіть мінливий, постійно змінюючий свої особистості вітер часом вирішував взяти перерву від виснажливої роботи, змарнівши у всі крайнощі, а в цей час дерева, що скептично оглядали все, що відбувалося, могли поніжитися і...
щоразу, коли освітлювальний прилад неймовірно величезних масштабів і не менш великих сил і здібностей сміливо нахабно покидати нескінченні зелено-жовті (від жалюгідної безвідповідальності і нікчемності дрібних створінь, що вважають себе надто могутніми) ділянки землі, що безпорадно чахнуть й гинуть від розпачу; легкі, іноді відблискуючі крихтами...
