та все ж, ні, абсолютне саморуйнування має присмак розчарування, і тепер я переконалося, що смуток - в тяжкість, а мистецтво при цьому роз'їдає мої нутрощі, не даючи ні єдиної можливості подумати про щось, окрім перманентного відчаю, від якого, здається, позбавлення немає.
ніяке страхітливе явище ніколи не зрівняється з тим видом нудьги, який має на увазі згоріле спустошення, що пожирає особу і не залишає від неї жодного прояву.
життя з можливістю вибору складніше в стократ, чим буття рабом.
воістину лише буття морально знищеною істотою гарантує немислимий прогрес.
почуття від розуму є божественністю.
у цьому місті ніколи не сплять.
у мить, коли останні краплі світла ковтає його відсутність, що поширюється по атмосфері, подібно до всепожираючого туману, стрімко і різко, не даючи і шансу зробити вдих, проникаючи в кров темною-темною субстанцією, що знижує температуру тіла до межі, засліплюючи до такої міри, що починає показуватися неіснуюче, в легенях розпускаються акації,...
вершина гори. чутно галас й сміх разом зі звучанням музики та співу. дзвенять келихи. з'являється Бальдр у компанії декількох богів. всі вони сміються, п'ють вино і співають. хтось починає танцювати. потроху галас затихає, а натовп асгардських богів рідіє, залишаючи Бальдра одного. через домінування тиші стає чутним звук падання крапель. Бальдр...
the action takes place in the moment
- внутрішній голос істоти у фізичній оболонці
