не бачу я сенсу ходити в цьому циклічному світі,

коли раптом відмовить годинник

і в душі моїй, якої немає навіть близько

спалахнути, згаснути в мить

бурхливий, тремтячий усередині

слоняюсь по квартирі і хитаюсь,

подібно до ангелів, які зрадили

крихітку кістки, крутячи вени.

невинність чисту лише поглядом,

троянда, кришталева, тендітна,

якщо потрібно збрехати, збрешу.

проклинаючи весь соціум, звичаї,

і в кімнаті тьмяно та порожньо.

не здатними вплинути на щонайменшу деталь

він був зруйнований ще до створення.

щоб цвіла, але чахла та гнила.