сприйняття

сприйняття століттями неправдиво

що проникає ріками у шкіру

замінюючи кров

і перетворюється на гілки старого дерева -

суб'єктивізація простору.

немає нічого «глуздого» і безглуздого:

тонкі частки заповнюють час

а воно нерухоме у своїй відсутності існування.

Нарцис наставляє Гольдмунда.

у очах його нескінченне тлінне почуття

що на ділі коротше за мить.

у кутку кімнати стоїть портрет

а чарівник захищає свою дочку від того ж високого, але передбачуваного почуття

бідної емоції, що створює людину.

невже і так не ясно

що слів не існує?!

молитви витають в повітрі, застигнувши в образі серпанку.

бог це слово!

я це слово!

яскравий дзвін надає слуху індивідуальність

прикрашаючи його

як фігури прикрашають поліфонію.

все невідомо у своїй очевидності.

господи, прослав наші душі