штукатурка реальності

штукатурка реальності поступово обсипається

падає невидимими для очей частинками

на неприродну але очевидно холодну плитку

і тому стає зовсім непомітною

і якоюсь мірою затишною

пазл складається сам собою

керуючи руками пасивного складника

з відключеною свідомістю та відкритими вустами

за мить чується гостре недовге клацання

що нагадує сплеск струму або удар хлиста

від якого розум приходить у норму

щоб через секунду знову доброзичливо попрощатися

світ здається руйнівним і зовсім трохи божевільним

неіснуючі тканини стін його

плавляться і рвуться

ніби маючи бажання показати суті якусь правдивішу істину

але в результаті наводячи все ту ж істоту до

істерично спокійному шоку

та нездатності відтворювати звуки

що вже вважається повною профнепридатністю

сприйняття сміливо стверджує свою власну ілюзорність

і в ефірному образі подібно до цівки диму від ароматичної палички.

витіювато танцює у просторі

невимогливо підкоряючи його собі з ніжною посмішкою та швидкоплинними розслабленими рухами

тому пропорції здається

стрімко втрачають форму і

трансформуються навіть не в

інші пропорції але в

нові всесвіти

від видимості відсутності видимості злипаються очі

але від відсутності видимості відсутності виникає колапс

втома