нікчемність

учора мені було гірше за звичайне

чи це був інший день якого я вже не пам'ятаю

але відгомони його звучатимуть в голові моїй

до останнього мого вдиху

і сльози що збираються в струмок в якому колись загинув мірошник

тепер віддають кислотою і кислота ця палить мені шкіру

реальність тоді завзято пробивалася крізь оболонку мого всесвіту

силами невблаганних нескінченних всесильних страхів

що були мені незнайомі

ілюзія руйнувалася в миті

створюючи нові і нові ілюзії

кордони істини і самообману стиралися до безумства уперто

і так само зникали останні крихітки непохитного самовладання

дихати тоді було складніше в мільярди разів

ніби процес цей був зовсім невідомим

відчайдушні мовчазні крики розривали легені

а легені ті проросли магноліями

і ось закінчився припадок

і почався знову

четвертим фіналом була кульмінація

після якої хотілося лише розсміятися

від власної нікчемності

що знову перетворилась на нескінченність