чорнила

незабаром світило моє розчиниться в бездонній темряві - і я розчинюся в безкінечному розчаруванні разом з ним.

якось по-декадентськи. не переживати ж мистецтво минулого знову.

світило...

а чому світило? може, зробити все у рази простіше?

незабаром сонце розчиниться.

куди воно розчиниться?

як сонце може взагалі розчинитись?

адже це метафора.

дурна метафора.

скоро світило зникне.

чи ми дурні.

смертельна нудьга.

як це взагалі можна трансформувати на щось більш прийнятне?

моє світило скоро покине мене.

такими темпами скоро нас залишить здоровий глузд.

добре. синоніми до слова «зникнути».

ми хоч правильно це пишемо?

треба було б зварити каву.

так, безумовно потрібна кава.

моє світило...

а "світило" ми хоч правильно надрукували?

моє світило незабаром піде...

звичайно! звичайно! адже у нього довгі-довгі ноги! воно із задоволенням зможе піти!

залишимо першу частину і переймемо до другої.

...я розчинюся в...

у чому, крім розчарування, можна розчинитися, якщо ми є розчарування?

...я розчинюся в кислоті реальності...

а чому «розчинюся»?

ми що - сіль?

...я впаду...

ну ми безперечно не ангел.

а паща може лише наша самооцінка після того, як ми це закінчимо.

...я занурюся в нескінченний хаос...

кліше. кліше. кліше.

краще вже написати абсолютне марення, ніж використовувати кліше.

тоді вже треба говорити не «абсолютне марення», а «фантастичний словесний оборот, що не піддається скупому смертному мозку».

...і мене теж поглине страхітливе чудовисько безглуздя...

яке огидне слово - "теж".

«такою ж мірою»?

тупо.

"так само"?

ні.

...жахливість невизначеності...

ну і як невизначеність стане натяком до смерті?

... потвора темряви в очах ...

треба попалити.

...чудовисько, що з консистенції схоже з невідчутним, оточуючим кожен орган димом...

???

...чудовисько-димка...

??????????????

відкинемо чудовисько до біса.

...я зникну в пелені страждань...

ми вже й так у ній зникли.

...я зникну у...

...димці...

вилучити

...полону...

вилучити

...мережах...

ми не риби. ну, тільки за гороскопом

...я зникну у гострих гранях...

смерті?

примітивізм - це не наше.

підсвідомості?

скільки ще раз потрібно використовувати це слово буквально у кожному нашому творі?

розуму?

те саме, що й підсвідомість, тільки очевидніше.

нескінченності?

...я зникну у гострих гранях нескінченності...

прийнятно.

моє світило незабаром...

...покриється темрявою...

більше схоже на нашу душу.

темна настільки, настільки й неіснуюча.

...покриється дрібними чорними ляпками...

сонце і так все в плямах, не треба його кривдити. може, воно має комплекси.

...покриється всепоглинаючим слизом туги...

господи, якщо ти існуєш, допоможи мені написати чортову першу фразу роману.

точно, потрібно увімкнути бетховена.

хто взагалі пише щось без бетховена?

світило моє незадовго покриється кривавими смугами.

ночами я живу, а вдень хочу померти.

а якщо ми хочемо померти і днями, і ночами?

ми втомилися.

мі мі фа соль соль,

ре ре мі фа фа

до до до до до до ре мі фа-а.

ах, точнісінько, треба писати.

вилучити

вилучити

ні, ми таки тупі.

"незабаром світило моє розчиниться у бездонній пітьмі - і я розчинюся в безкінечному розчаруванні разом з ним."

зійде.

залишилося триста сторінок.