безумство

у точці перетину просторів усі автоматичні налаштування людських свідомостей збиваються, перемішуючись між собою і забуваючи навіть про вихідні позиції, що гарантують хоч якийсь фундамент, основу будови особистостей, якщо такі є, - у мить цей світ, збільшуючи свою насиченість, втрачає всі фарби, що в хаотичному припадку створили один-єдиний колір, що переливається мільйонами відсутніх відтінків, і всесвіт починає здаватися божевільним, різкими ривками намагаючись повернути піднесене в рамки людського, тим чином дисонуючи настільки, що сама реальність (навіть при володінні знання про те, що її не існує або вона хоча б неймовірно еластична) змінює обтічні форми, яким немає очевидного визначення, не зупиняючись ні на мить.

мить ця - вирішальний ступінь, непереборно-переборний поріг, перетин якого порівняно з ударом по голові неприродної сили і загрожує втратою всього набутого раніше або, навпаки, зміцненням істинних істин, якщо дозволите; і мить ця - прототип «природного відбору», у якому низькочастотність і малі ресурси віщують обов'язкову загибель будь-якого її виду.

час ретельного самоаналізу.